АТЕСТАЦІЯ ЯК ВИЗНАННЯ РІВНЯ ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ ТА МАЙСТЕРНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ
Тим, хто тісно пов'язаний з освітою, слово «атестація» не просто знайоме. Воно хвилює й тривожить, непокоїть й націлює на постійне самовдосконалення, активність, ініціативність, пошук нового, передового. Так, атестація - це важливий процес вивчення досвіду роботи педагогічних працівників за 5 років, визначення рівня їх професіоналізму, встановлення чи підтвердження категорій, звань, тарифних розрядів. А ще це безмежна любов до дітей, самовіддана невтомна праця щодня, щогодини заради них, їх майбутнього. 11 квітня 2025 року відбулося підсумкове онлайн-засідання атестаційної комісії ІІ рівня відділу освіти та спорту Великописарівської селищної ради, на якому приймалися рішення щодо атестації п'яти педагогинь закладів та установ освіти громади (ЗДО "Оленка" та "Ромашка", КУ «ІРЦ», Великописарівський БДЮТ). Члени атестаційної комісії відкрито та об'єктивно висловили свої думки, враження, висновки щодо досвіду роботи своїх колежанок. У підсумку підтверджена відповідність займаній посаді усім 5 особам, підтверджені раніше встановлені тарифні розряди 4 педагогиням, одній колежанці присвоєно кваліфікаційну категорію «спеціаліст І категорії». Попри діяльність у різних закладах та установах освіти, різний стаж роботи, освітян Великописарівщини об'єднує найголовніше: бажання працювати саме на тих посадах, які обіймають, в своїх трудових колективах, у повній мірі віддаватися улюбленій справі: навчати, виховувати, давати можливість дітям з ООП відчувати себе серед однолітків нарівні, розвивати таланти, вказувати на високі цілі й розкривати нові горизонти для творчості, саморозвитку, пошуку свого місця у дорослому житті. І не заради високих заробітних плат, ні (в освіті таких не буває!). Заради сяйва в дитячих очах, вдячних поглядів, посмішок. І це, насправді, не має ціни. Особливо зараз, коли наші діти втратили домівки, розлучені з рідними закладами освіти, вимушено та примусово евакуйовані. Часом здається, що ніхто й ніколи не переживав скільки горя, як діти України під час цієї жорстокої війни…Тому велика шана, подяка і честь нашим звитяжним педагогам і педагогиням за натхненну працю, вічну, святу, як хліб, як українська земля. Поряд з вами квітнуть наші діти. І саме ви робите цей світ світлішим, добрішим.
Дякуємо ЗСУ за можливість працювати, наближати нашу Перемогу!